Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
перегин — [пеиреиги/н] ну, м. (на) н і, мн. ние, н іў … Орфоепічний словник української мови
перегин — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
латерофлексія — ї, ж. Перегин вбік, боковий перегин. •• Латерофле/ксія ма/тки мед. перегин тіла матки стосовно шийки з утворенням кута, відкритого вправо або вліво … Український тлумачний словник
ретрофлексія — ї, ж. Згинання назад, перегин назад. •• Ретрофле/ксія ма/тки мед. перегин між тілом і шийкою матки, при якому утворений ними тупий кут відкритий назад … Український тлумачний словник
перегиня — непроходимая лесная чаща; ложбина, долина , только др. русск. перегинɪа γῆ δύσβατος (Георг. Амарт.; см. Истрин 3, 282; также в блр. мин. 1489 г.; см. РФВ 21, 81), русск. цслав. прѣгыня (рукоп. об Акире; см. Дурново, РF 10, 107 и сл.), ст. слав.… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
водимыи — (27) прич. страд. наст. к водити в 1 знач.: по˫асъ же кр(с)тьны˫а см҃рти ѡсоужениѥ ѥю же адама ѡбожи. за нь же свѩзанъ водимъ бы(с). КП 1280, 610а; водима бѣ [святая Люкия] и бьѥма. ПрЛ XIII, 18б; пр҃рци молчать, иѥрѣи водими, старци не милоуѥми … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
перегынѧ — ПЕРЕГЫН|Ѧ (1*), Ѣ (Ѧ) с. Труднопроходимое, малодоступное место: кѹбары зажьже, въ нихъже брашно воѥмъ вожахѹ, самъ же || шествоваше по перегинѣ лютѣи, водимъ Персѧниномь, прельстившаго и. (διὰ γῆς… δυσβοτου) ГА XIV1, 230а–б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
антефлексія — ї, ж.: •• Антефле/ксія ма/тки перегин тіла матки вперед … Український тлумачний словник
флексія — ї, ж. 1) лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова. •• Вну/трішня фле/ксія ; Фле/ксія осно/ви зміна звуків у корені (основі) слова,… … Український тлумачний словник
надмірність — (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого н.); гіпертрофія книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких н. властивостей, якостей); надужиття (уживання чого н. понад міру); крайнощі мн., крайність (те, що становить граничний ступінь чого… … Словник синонімів української мови
